Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Общество с ограниченной ответственностью ломбард «Золотофф» в дальнейшем именуемое “Общество”, в лице генерального директора Типишевой Т.А., действующ...полностью>>
'Документ'
10. 013 (среда) 1030 1030 1130 1130 1 30 1 30 1330 1330 1330 19 15 3 Безопасность жизнедеятель-ности УОУП Зачет 1 0 1 1 1 1 3 1 4 1 5 1 1 7 1 8 31....полностью>>
'Документ'
Все учащиеся читают повесть В.Богомолова «Иван». Учащиеся делятся на группы для подготовки и проведения конференции. Каждая группа готовит свое задани...полностью>>
'Документ'
Основные изменения валютного законодательства: правильное заполнение документов и сроки их предоставления в банк (Муфтахутдинова Халида Рафаиловна – д...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:
Информация о документе
Дата добавления:
Размер:
Доступные форматы для скачивания:

Порівняльна таблиця

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг»

Зміст положення (норми)

чинного законодавства

Зміст положення (норми)

запропонованого проекту акта

  1. Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 197. Проживання без паспорта

Проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання чи перебування -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 197. Проживання без паспорта

Проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 199. Допущення проживання без паспорта

Допущення особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи, проживання громадян без паспортів або за недійсними паспортами або без реєстрації місця проживання чи перебування, а так само допущення громадянами проживання у займаних ними жилих приміщеннях осіб без паспортів, або без реєстрації місця проживання чи перебування –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 199. Допущення проживання без паспорта

Допущення особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи, проживання громадян без паспортів або за недійсними паспортами, а так само допущення громадянами проживання у займаних ними жилих приміщеннях осіб без паспортів -

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 217. Повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пункті 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Стаття 217. Повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих
у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Стаття 219. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 104, 141, 142, 152, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 186-1.

Відсутня

Стаття 219. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 104, 141, 142, 152, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 186-1, 197,198.

Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати cправи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право керівники відповідних центрів надання адміністративних послуг.

Стаття 222-2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).

Стаття 222-2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 199-201, частина перша статті 203, статті 204-206).

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

...

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 103-1, 103-2, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша та друга статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5.

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

...

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 103-1, 103-2, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша та друга статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198.

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не
оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтями 197 та 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

  1. Земельний кодекс України

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

Відсутній

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

а-1) забезпечення надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

  1. Закон України «Про дорожній рух»

Стаття 4. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху

До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить:

підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України;

визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом;

Стаття 4. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху

До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить:

підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України;

визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у відповідних виконавчих органах міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Севастопольській міській, районних, районних у місті Києві державних адміністраціях (далі - суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом;

Стаття 5. Компетенція органів влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій

До компетенції органів влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:

прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, за винятком тих, що належать до компетенції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, за діяльністю підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання щодо планування та виконання заходів з безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

формування фондів для фінансування державних програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;

керівництво діяльністю по організації дорожнього руху;

організація навчання населення Правил дорожнього руху, проведення виховних заходів серед різних соціально-вікових груп населення щодо його безпеки;

організація підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів і розвиток мережі відповідних навчальних закладів;

організація та здійснення заходів для своєчасного забезпечення потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод екстреною медичною допомогою безпосередньо на місці події та їх транспортування для надання подальшої медичної допомоги до відповідних закладів охорони здоров'я;

створення умов для виконання бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги встановленого Кабінетом Міністрів України нормативу прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до пацієнта;

організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

керівництво роботою по пропаганді безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

контроль за справлянням державних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху;

організація забезпечення індивідуальних власників транспортних засобів платними стоянками та колективними гаражами;

вирішення інших питань дорожнього руху.

Відсутня

Стаття 5. Компетенція органів влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій

До компетенції органів влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:

прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, за винятком тих, що належать до компетенції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, за діяльністю підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання щодо планування та виконання заходів з безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

формування фондів для фінансування державних програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;

керівництво діяльністю по організації дорожнього руху;

організація навчання населення Правил дорожнього руху, проведення виховних заходів серед різних соціально-вікових груп населення щодо його безпеки;

організація підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів і розвиток мережі відповідних навчальних закладів;

організація та здійснення заходів для своєчасного забезпечення потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод екстреною медичною допомогою безпосередньо на місці події та їх транспортування для надання подальшої медичної допомоги до відповідних закладів охорони здоров'я;

створення умов для виконання бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги встановленого Кабінетом Міністрів України нормативу прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до пацієнта;

організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

керівництво роботою по пропаганді безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

контроль за справлянням державних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху;

організація забезпечення індивідуальних власників транспортних засобів платними стоянками та колективними гаражами;

вирішення інших питань дорожнього руху.

Севастопольська міська державна адміністрація здійснює державну реєстрацію транспортних засобів та видачу посвідчень водія транспортного засобу відповідно до цього Закону.

Стаття 6. Компетенція міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:

виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;

контроль за підготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, забезпеченням розвитку сфери цих послуг;

організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;

здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;

організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;

прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;

керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;

організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;

накладання у межах своєї компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

керівництво роботою по справлянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху.

Органи, визначені частиною першою цієї статті, мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.

Відсутня

Стаття 6. Компетенція міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:

виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;

контроль за підготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, забезпеченням розвитку сфери цих послуг;

організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;

здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;

організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;

прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;

керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;

організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;

накладання у межах своєї компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

керівництво роботою по справлянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху.

Органи, визначені частиною першою цієї статті, мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.

Виконавчі органи міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, районні, районні у місті Києві державні адміністрації здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів та видачу посвідчень водія транспортного засобу відповідно до цього Закону.

Стаття 15. Основні положення щодо допуску до керування
транспортними засобами

Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:

мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;

автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;

автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;

автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.

Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, транспорту та охорони праці.

Міністерство внутрішніх справ України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері.

Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відсутня

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Стаття 15. Основні положення щодо допуску до керування
транспортними засобами

Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:

мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;

автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;

автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;

автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.

Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми (з успішним складанням теоретичного і практичного іспитів). Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, транспорту та охорони праці.

Міністерство внутрішніх справ України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері.

Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в акредитованому закладі, який здійснює підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Зразок документу, що засвідчує проходження підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та успішне складання ними теоретичного і практичного іспитів для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Відсутня

Стаття 151. Посвідчення водія транспортного засобу

1. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та право цієї особи на керування транспортними засобами відповідної категорії.

2. Посвідчення водія видається виконавчим органом міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Севастопольською міською, районною, районною у місті Києві державною адміністрацією (далі – уповноважений орган).

3. Видача посвідчення водія проводиться незалежно від реєстрації місця проживання особи, що звернулась за його видачею.

4. Для отримання посвідчення водія особа, яка відповідає вимогам, зазначеним у статті 15 цього Закону, подає до уповноваженого органу
заяву-анкету до якої додаються:

1) копія паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця чи особи без громадянства або документа, що його замінює;

2) одна фотокартка розміром 3,5 х 4,5 см;

3) документ, встановленого зразка, що засвідчує проходження підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та успішне складання ними теоретичного і практичного іспитів для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії, виданий акредитованим закладом;

4) медична довідка встановленого зразка;

5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за видачу посвідчення водія.

6. Для обміну посвідчення водія без зміни категорії транспортного засобу, подаються документи, зазначені у частині 5 цієї статті. При цьому, замість документу, зазначеного у пункті 3 частини 5 цієї статті, подається посвідчення водія, що підлягає заміні.

7. За видачу посвідчення водія (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обмін справляється адміністративний збір у розмірі, що становить 0,15 мінімальної заробітної плати.

8. Посвідчення водія видається у строк не більше двох робочих днів з моменту прийняття заяви-анкети та документів, передбачених цією статтею.

9. Посвідчення водія виготовляється у формі картки. Зразок посвідчення водія затверджується Кабінетом Міністрів України.

На лицьовому боці посвідчення водія інформація розміщується в такій послідовності:

1) назва держави;

2) назва документа;

3) прізвище, ім'я, по батькові особи;

4) дата і місце народження;

5) дата виготовлення документа;

6) дата закінчення терміну дії;

7) уповноважений орган, що видав документ (код);

8) серія і номер документа;

9) підпис особи;

10) категорія;

11) особливі відмітки.

У лівій частині лицьового боку посвідчення водія розміщується зображення обличчя особи.

На зворотному боці посвідчення водія ліворуч друкуються номери та назви полів відповідно до інформації, що вноситься з лицьового боку посвідчення водія, та зазначається така інформація:

1) прізвище особи;

2) ім’я та по батькові;

3) дата і місце народження;

4) дата виготовлення документа;

5) дата закінчення терміну дії документа;

6) уповноважений орган, що видав документ (код);

7) серія і номер документа;

8) відцифрований підпис особи;

9) категорія;

10) «Категорія діє з»;

11) «Категорія діє до»;

12) обмеження.

У нижній лівій частині зворотного боку посвідчення водія зазначається серія і номер документа.

Праворуч друкується таблиця, в якій зазначаються категорії транспортних засобів з піктограмами, та інформація про категорії транспортних засобів, право на керування якими підтверджує посвідчення водія, строки дії категорії та обмеження.

Назва держави і назва документа зазначаються українською, російською, англійською та французькою мовами. Інформація про прізвище та ім'я особи зазначається українською мовою і латинськими літерами. Всі інші написи у посвідченні водія зазначаються українською та англійською мовами.

10. Підставами для відмови у видачі посвідчення водія є:

невідповідність заявника вимогам, зазначеним у статті 15 цього Закону;

подання неповного пакета документів, згідно із встановленим цим Законом переліком;

виявлення у поданих документах недостовірної інформації.

11. Відомості про особу, яка отримала посвідчення водія, вносяться до Єдиного державного реєстру посвідчень водія.

Відсутня

Стаття 152. Реєстр посвідчень водія транспортного засобу

1. Для автоматизованого обліку посвідчень водія, що видаються уповноваженими органами, створюється та ведеться Єдиний державний реєстр посвідчень водія.

2. Держателем Єдиного державного реєстру посвідчень водія є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

3. Адміністратор Єдиного державного реєстру посвідчень водія визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Ведення Єдиного державного реєстру посвідчень водія здійснюється уповноваженими органами у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки дорожнього руху.

Відсутня

Стаття 331. Реєстр транспортних засобів

1. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників створюється і ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів.

2. Держателем Єдиного державного реєстру транспортних засобів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

3. Адміністратор Єдиного державного реєстру транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації здійснюється уповноваженими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху, у випадках встановлених законом, здійснює внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей щодо проведення відомчої реєстрації транспортних засобів.

Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів

Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подають відомості про нього до Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України для внесення їх до Єдиного державного реєстру.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;

транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, - уповноважений підрозділ Головного органу військового управління Національної гвардії України;

транспортних засобів, які належать Державній прикордонній службі України, - уповноважений підрозділ спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

транспортних засобів, які належать Державній спеціальній службі транспорту, - уповноважений підрозділ органу управління Державної спеціальної служби транспорту;

транспортних засобів, які належать Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації;

транспортних засобів, які належать Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

трамваїв і тролейбусів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту;

перегонових і спортивних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;

тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.

Власники транспортних засобів, зареєстрованих у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється за їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам стандартів.

Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів

Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Здійснення інших заходів, пов’язаних із звіркою, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу до проведення державної реєстрації проводиться виключно у випадках, встановлених законом, або за бажанням їх власників.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються уповноваженими органами та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху, в межах повноважень, визначених законом.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортного засобу проводиться на підставі заяви власника, і документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

У випадках, встановлених законом, або за бажанням власника транспортного засобу до заяви також додаються документи, що підтверджують здійснення заходів, пов’язаних із звіркою, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу.

Державна реєстрація транспортного засобу здійснюється у день звернення особи.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

За державну реєстрацію транспортного засобу стягується адміністративний збір (крім першої реєстрації транспортного засобу, за який сплачується збір відповідно до податкового законодавства), розмір якого становить:

1) для мопедів, мотоциклів, автомобілів спеціального призначення, механізмів для сільськогосподарських робіт, причепів (напівпричепів) – 0,08 мінімальної заробітної плати;

2) для легкових автомобілів та інших транспортних засобів (в тому числі, автобусів, мікроавтобусів, вантажних і вантажопасажирських автомобілів) – 0,3 мінімальної заробітної плати.

Підставами для відмови у державній реєстрації транспортного засобу є:

подання неповного пакета документів, згідно із встановленим цим Законом переліком;

виявлення у поданих документах недостовірної інформації;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень пов’язаних із звіркою, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного (у разі їх проведення).

Відомості про державну реєстрацію транспортних засобів вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який ведеться для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників.

Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подають відомості про нього до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху, для внесення їх до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;

транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, - уповноважений підрозділ Головного органу військового управління Національної гвардії України;

транспортних засобів, які належать Державній прикордонній службі України, - уповноважений підрозділ спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

транспортних засобів, які належать Державній спеціальній службі транспорту, - уповноважений підрозділ органу управління Державної спеціальної служби транспорту;

транспортних засобів, які належать Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації;

транспортних засобів, які належать Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

трамваїв і тролейбусів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту;

перегонових і спортивних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;

тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.

Власники транспортних засобів, зареєстрованих в уповноважених органах, можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється за їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам стандартів.

Стаття 35. Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів

Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов'язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Стаття 35. Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів

Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані в уповноважених органах, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов'язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих в уповноважених органах, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Стаття 52-1. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

До повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать:

участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, у тому числі правил, норм та стандартів, державних і регіональних програм стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників;

забезпечення безпеки дорожнього руху, державний контроль, у тому числі шляхом проведення перевірок, за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснення державної реєстрації та обліку транспортних засобів, приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами і видача відповідних документів;

ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній та відомчій реєстрації, та про їх власників;

Стаття 52-1. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

До повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать:

участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, у тому числі правил, норм та стандартів, державних і регіональних програм стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників;

забезпечення безпеки дорожнього руху, державний контроль, у тому числі шляхом проведення перевірок, за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності законів, правил і нормативів у цій сфері;

внесення, накопичення, оброблення та використання в порядку визначеному законом відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній та відомчій реєстрації, та про їх власників;

  1. Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»

Стаття 6. Підстави для тимчасових обмежень у
праві виїзду громадян України за кордон

Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну
таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення
провадження у справі;

9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують
обставини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій
паспорт на зберігання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем
проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері громадянства, повертається у 10-денний термін з
моменту звернення громадянина або його законного представника.

Стаття 6. Підстави для тимчасових обмежень у
праві виїзду громадян України за кордон

Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

Виключено

9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.

Виключено

Громадянин України, у разі виникнення обмежень, передбачених цієї статтею, повідомляється уповноваженим органом про такі обмеження. Контроль за дотриманням обмежень, передбачених цією статтею, здійснюється органами Державної прикордонної служби України, на основі інформації, отриманої від інших уповноважених органів державної влади.

  1. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”

Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

б) делеговані повноваження:

1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

….

12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Відсутня

Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

б) делеговані повноваження:

1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

….

12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

13) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Відсутня

Стаття 37-1. Повноваження в сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження:

  1. формування та ведення реєстру мешканців територіальної громади відповідно до закону;

  2. реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці відповідно до закону.

Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до закону міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов;

б) делеговані повноваження:

1) забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності;

7) реєстрація у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які створюються і діють відповідно до законодавства.

2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить:

1) утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності;

2) сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні додержання правил паспортної системи;

Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до закону міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов;

б) делеговані повноваження:

1) забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності;

7) реєстрація у встановленому порядку юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцевих об'єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які створюються і діють відповідно до законодавства.

2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить:

1) утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності;

2) сприяння у забезпеченні додержання правил паспортної системи, здійснення реєстрації транспортних засобів, видача посвідчень водія;

  1. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Стаття 3. Сфера дії Закону

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснює реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, асоціацій органів місцевого самоврядування, інших установ та організацій, визначених законом, та видає виписку з Єдиного державного реєстру, оформлену державним реєстратором відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за місцезнаходженням юридичної особи.

Стаття 3. Сфера дії Закону

4. Державний реєстратор здійснює реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, асоціацій органів місцевого самоврядування, інших установ та організацій, визначених законом, та видає виписку з Єдиного державного реєстру, оформлену державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи.

Стаття 6. Державний реєстратор

1. Державний реєстратор:

проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

абзац третій частини першої статті 6 виключено

передає органам державної статистики (далі - органи статистики), доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

формує та веде реєстраційні справи (крім реєстраційних справ юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону);

оформлює та видає виписки, витяги та довідки з Єдиного державного реєстру;

проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;

проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями;

звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку;

здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них;

вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду;

здійснює облік одержаного ним від заявника електронного документа та направляє заявнику підтвердження факту одержання електронного документа, проводить необхідні реєстраційні дії у випадках, передбачених цим Законом, та надсилає заявнику відповідний документ у вигляді електронного документа і на паперовому носії. У разі наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявникові надсилається відповідне повідомлення в електронній формі;

повідомляє правоохоронні органи щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи державному реєстраторові рішень щодо припинення юридичної особи;

проводить у випадках, передбачених цим Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

здійснює інші дії, передбачені цим Законом.

2. На посаду державного реєстратора призначається особа, яка має повну вищу юридичну освіту. Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та власну печатку, опис яких затверджується Міністерством юстиції України.

Відсутня

Відсутня

Відсутня

Стаття 6. Державний реєстратор

1. Державний реєстратор:

проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

абзац третій частини першої статті 6 виключено

передає органам державної статистики (далі - органи статистики), доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

формує та веде реєстраційні справи (крім реєстраційних справ юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону);

оформлює та видає виписки, витяги та довідки з Єдиного державного реєстру;

проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;

проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями;

звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку;

здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них;

вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду;

здійснює облік одержаного ним від заявника електронного документа та направляє заявнику підтвердження факту одержання електронного документа, проводить необхідні реєстраційні дії у випадках, передбачених цим Законом, та надсилає заявнику відповідний документ у вигляді електронного документа і на паперовому носії. У разі наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявникові надсилається відповідне повідомлення в електронній формі;

повідомляє правоохоронні органи щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи державному реєстраторові рішень щодо припинення юридичної особи;

проводить у випадках, передбачених цим Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

здійснює інші дії, передбачені цим Законом.

2. Функції державного реєстратора здійснює посадова особа виконавчого органу міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районної, районної у місті Києві та Севастополі державній адміністрації, в тому числі адміністратор центру надання адміністративних послуг, за умови наявності сертифікату доступу до роботи у Єдиному державному реєстрі, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Порядок видачі, тимчасового обмеження та анулювання сертифікату доступу до роботи у Єдиному державному реєстрі визначається Міністерством юстиції України.

Отримання сертифікату не вимагається, якщо особа до призначення на посаду мала досвід роботи на посаді державного реєстратора протягом останніх двох років.

Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та власну печатку, опис яких затверджується Міністерством юстиції України.

7. Функції державного реєстратора може виконувати особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та стажем роботи на державній службі або в органах місцевого самоврядування не менше одного року, або стажем роботи в інших сферах не менше трьох років.

8. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи державного реєстратора здійснює відповідний виконавчий комітет міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районна, районна в містах Києві та Севастополі державна адміністрація.

Якщо кількість державних реєстраторів у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації становить три і більше осіб, для організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи державних реєстраторів створюється відповідний структурний підрозділ (відділ, управління) виконавчого комітету міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, який очолює один з державних реєстраторів.

Стаття 7. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

Відсутня

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців:

бере участь у формуванні та забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і розробляє проекти нормативно-правових актів у цій сфері;

забезпечує формування та ведення Єдиного державного реєстру;

організовує навчальну підготовку та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

забезпечує замовлення, постачання, облік та звітність щодо
витрачання бланків свідоцтв про державну реєстрацію та бланків виписок з Єдиного державного реєстру;

видає спеціалізований друкований засіб масової інформації;

забезпечує державні органи інформацією з Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому Міністерством юстиції України;

здійснює методологічне та інформаційне забезпечення діяльності державних реєстраторів.

Відсутня

Відсутня

Відсутня

Відсутня

Стаття 7. Компетенція органів державної влади влади та органів місцевого самоврядування у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

1. Міністерство юстиції України:

забезпечує формування державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

розробляє та затверджує нормативно-правові акти у цій сфері;

узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців:

бере участь у формуванні та реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Виключено

Виключено

організовує навчальну підготовку та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

Виключено

Виключено

Виключено

здійснює методологічне та інформаційне забезпечення діяльності державних реєстраторів;

забезпечує оприлюднення відомостей Єдиного державного реєстру про проведення реєстраційних дій;

видає, тимчасово обмежує та анулює сертифікат доступу до роботи у Єдиному державному реєстрі;

здійснює розгляд скарг в адміністративному порядку на рішення, дії, бездіяльність державних реєстраторів.

3. Виконавчі органи міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районна, районні у місті Києві та Севастополі державні адміністрації (далі – органи державної реєстрації прав):

формують та ведуть Єдиний державний реєстр;

забезпечують органи державної влади та органи самоврядування інформацією з Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Стаття 16. Єдиний державний реєстр

5. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який є його розпорядником. Адміністратором Єдиного державного реєстру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стаття 16. Єдиний державний реєстр

5. Єдиний державний реєстр створюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який є його розпорядником. Формування та ведення Єдиного державного реєстру здійснюють органи державної реєстрації прав. Адміністратором Єдиного державного реєстру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стаття 20. Надання відомостей з Єдиного державного реєстру

3. Форма витягу, довідки та виписки з Єдиного державного реєстру встановлюється Міністерством юстиції України. Витяг, довідка та виписка з Єдиного державного реєстру підписуються державним реєстратором і засвідчуються його печаткою.

Порядок надання державним органам даних в електронному вигляді з Єдиного державного реєстру та їх перелік встановлюються Міністерством юстиції України за погодженням з відповідним державним органом.

Відсутній

4. Строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження запиту.

Відсутній

8. Державні органи звільняються від плати за одержання за їх запитом відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Стаття 20. Надання відомостей з Єдиного державного реєстру

3. Форма витягу, довідки та виписки з Єдиного державного реєстру встановлюється Міністерством юстиції України. Витяг, довідка та виписка з Єдиного державного реєстру формуються програмними засобами Єдиного державного реєстру та створюються у формі паперового або електронного документу. Витяг, довідка та виписка з Єдиного державного реєстру, які створюються у формі паперового документу – підписуються державним реєстратором і засвідчуються його печаткою, а ті, що створюються в електронному вигляді – засвідчуються електронним цифровим підписом державного реєстратора.

Порядок надання державним органам та органам місцевого самоврядування даних в електронному вигляді з Єдиного державного реєстру встановлюється Міністерством юстиції України.

4. Відомості з Єдиного державного реєстру у випадку особистого звернення запитувача таких відомостей до державного реєстратора надаються у день надходження запиту.

Строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру за письмовим запитом запитувача таких відомостей, який надійшов засобами поштового зв’язку, не повинен перевищувати двох робочих днів з дня отримання запиту.

8. Державні органи та органи місцевого самоврядування звільняються від плати за одержання за їх запитом відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

  1. Закон України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”

Стаття 3. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

свобода пересування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

вільний вибір місця проживання чи перебування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;

особа – фізична особа;

реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла;

довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Стаття 3. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

свобода пересування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

вільний вибір місця проживання – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати;

Виключено

місце проживання – житловий будинок, квартира, приміщення, придатне для проживання в ньому, що має поштову адресу та розташоване у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

особа – фізична особа;

орган реєстрації – виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі не утворення виконавчого органу), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної ради або рад (у разі укладання договору про співробітництво територіальних громад);

реєстрація місця проживання особи – внесення відомостей про місце проживання із зазначенням поштової адреси одного житла особи або адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів, Реєстру мешканців територіальної громади;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;

Реєстр мешканців територіальної громади - база даних, в тому числі автоматизована інформаційна система, що належить міській, селищній або сільській раді, призначена для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

реєстраційний облік фізичних осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб (далі - реєстраційний облік) – узагальнення обліку здійснення реєстрації місця проживання осіб на території однієї або декількох областей шляхом внесення відомостей до баз даних, в тому числі автоматизованих інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб;

зняття з реєстрації місця проживання особи – внесення відомостей про вибуття особи з місця проживання до визначених цим Законом документів, Реєстру мешканців територіальної громади.

Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відсутній

Для реєстрації особа або її законний представник подає:

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу законного представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку.

У разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів.

Надання органами реєстрації відомостей про місце проживання або місце перебування особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи. Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти робочих днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом місяця з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі довіреності, посвідченої в установленому порядку.

Для реєстрації особа або її законний представник, представник за довіреністю подає:

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання або у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження органу реєстрації;

У разі подачі заяви законним представником особи або представником за довіреністю додатково подаються:

документ, що посвідчує особу законного представника або представника за довіреністю;

документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника або представника за довіреністю, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Виключено

Виключено

Виключено

За бажанням особи, подання заяви про реєстрацію місця проживання може здійснюватись відповідними посадовими особами підприємств - виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу за місцем її проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією поштовою адресою. У випадку, коли особа проживає в двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За цією адресою з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У випадку, якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одинці, орган реєстрації не пізніше наступного робочого дня після реєстрації такого місця проживання надсилає письмове повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи. За можливості повідомлення також надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку.

У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов’язаний на підставі поданих особою або її законним представником, представником за довіреністю достовірних відомостей у день звернення внести необхідні зміни до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та до відповідного реєстру.

Для здійснення реєстраційного обліку орган реєстрації передає відомості про проведення реєстрації місця проживання особи та зняття з реєстрації до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб. Порядок передачі таких відомостей встановлюється Кабінетом Міністром України.

Надання органами реєстрації та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, відомостей про місце проживання особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані письмово повідомити орган реєстрації про своє фактичне місце проживання.

Реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюється відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Відсутня

Стаття 61. Особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб

Бездомні та інші особи, що не мають постійного місця проживання, реєструються за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами місцевого самоврядування для виконання цих функцій.

Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання таких осіб покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу, заклад соціального обслуговування та соціального захисту.

Стаття 7. Зняття з реєстрації місця проживання

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її законного представника;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Разом із заявою особа подає:

документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу законного представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відсутній

Стаття 7. Зняття з реєстрації місця проживання

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її законного представника або представника за довіреністю, яка подається до органу реєстрації;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Разом із заявою особа подає:

документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи, представником за довіреністю додатково подаються:

документ, що посвідчує особу законного представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

За бажанням особи, подання заяви про зняття з реєстрації місця проживання може здійснюватись відповідними посадовими особами підприємств - виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу за місцем її проживання.

Відсутня

Стаття 91. Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання

Орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа:

не подала необхідні для цього документи або інформацію;

у поданих документах містяться неправдиві відомості або документи
є недійсними;

для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Стаття 10. Перереєстрація місця проживання або місця перебування особи

У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов'язаний на підставі поданих особою або її законним представником достовірних відомостей внести необхідні зміни до реєстраційного обліку протягом семи днів.

Стаття 10. Порядок реєстрації місця проживання та ведення реєстраційного обліку

Порядок здійснення реєстрації місця проживання, ведення реєстраційного обліку та форми необхідних для цього документів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Органи реєстрації місця проживання та місця перебування осіб

Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Стаття 11. Повноваження органів реєстрації місця проживання та державних органів у сфері реєстрації фізичних осіб

Орган реєстрації здійснює:

формування та ведення Реєстру мешканців територіальних громад;

реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

передачу у встановленому порядку відомостей для здійснення реєстраційного обліку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб здійснює:

1) забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб;

2) узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань реєстрації місця проживання, виявлення проблемних питань у сфері реєстрації місця проживання та розробку шляхів їх вирішення;

3) розроблення проектів нормативно-правових актів у сфері реєстрації місця проживання, зокрема щодо стандартів захисту персональних даних та взаємодії між реєстрами мешканців територіальних громад;

4) встановлює у межах своїх повноважень вимоги до програмного забезпечення реєстрів мешканців територіальних громад та стандарти обміну даними між такими реєстрами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб:

1) контролює дотримання органами реєстрації законодавства з питань реєстрації місця проживання та захисту персональних даних;

2) надає методологічну та технічну допомогу у забезпеченні взаємодії між реєстрами мешканців територіальних громад.

3) уносить пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб та бере участь у розробленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації фізичних осіб;

4) здійснює реєстраційний облік та надає інформацію за наявності підстав визначених законом.

Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку.

Відсутня

Стаття 111. Адміністративний збір

1. За реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір у розмірі:

1) у разі звернення протягом встановленого цим Законом строку - 0,0085 мінімальної заробітної плати;

2) якщо особа порушила строки для звернення за реєстрацією місця проживання, встановлені цим Законом, – 0,0255 мінімальної заробітної плати.

Відсутня

Стаття 112. Реєстри мешканців територіальних громад

Для потреб реєстрації місця проживання відповідно до цього Закону органи реєстрації формують та ведуть відповідні реєстри мешканців територіальних громад.

Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру.

Органи реєстрації здійснюють обмін даними між реєстрами мешканців різних територіальних громад для реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання особи при її вибутті з однієї адміністративно-територіальної одиниці та прибутті до іншої адміністративно-територіальної одиниці .

Вимоги до збирання, зберігання, обробки, використання і захисту інформації у реєстрах мешканців територіальних громад, порядок їх взаємодії між собою визначаються Кабінетом Міністрів України.

До реєстрів мешканців територіальних громад вносяться виключно такі дані:

1) дані про особу:

а) прізвище, ім’я та по батькові;

б) дата народження;

в) місце проживання;

2) дата реєстрації місця проживання;

3) прізвище, ім’я та по батькові представника, якщо він діє від імені особи, та відомості про документ, що посвідчує повноваження представника;

4) інформація про останнє попереднє місце проживання;

5) дата припинення реєстрації місця проживання (після вибуття особи);

6) найменування органу реєстрації, прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, яка вносила записи до реєстру.

Відсутня

Стаття 113. Доступ до реєстрів мешканців територіальних громад

Інформація з реєстрів використовується з додержанням вимог цього Закону, законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних».

Службовим та посадовим особам розпорядників реєстрів та інших органів державної влади, що обробляють персональні дані внесені до реєстрів, забороняється розголошувати персональні дані, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Кожна особа має право на доступ до своїх персональних даних, внесених до реєстрів, а також інші права щодо своїх персональних даних, передбачені Законом України «Про захист персональних даних».

Доступ до реєстрів здійснюється виключно авторизовано, із збереженням інформації про службову або посадову особу, яка здійснювала запит та час такого запиту.

Органу реєстрації заборонено передавати дані з Реєстру мешканців територіальної громади третім особам з метою, не передбаченою цим Законом.

Обмін інформацією між органами реєстрації та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування здійснюється за письмовою згодою особи з метою надання їй адміністративних послуг.

Передача персональних даних, внесених до реєстрів мешканців територіальних громад, органам державної влади без письмової згоди особи може здійснюватися лише у випадках, передбачених законом для надання інформації з обмеженим доступом.

Дані реєстрів мешканців територіальних громад можуть використовуватися зі статистичною або науковою метою за умови їх знеособлення.

  1. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Стаття 6. Система органів державної реєстрації прав

1. Систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

2. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

3. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Відсутня

Стаття 6. Система органів державної реєстрації прав

1. Систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

виконавчі органи міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районна, районні у місті Києві та Севастополі державні адміністрації (далі – органи державної реєстрації прав).

2. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

3. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

4. Формування та ведення Державного реєстру прав здійснюють органи державної реєстрації прав.

Стаття 7-1. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав:

1) вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування;

2) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;

3) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

4) здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;

5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор);

Відсутні

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.

Стаття 7-1. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав:

1) вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування;

2) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;

3) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

4) здійснює в межах повноважень, визначених цим Законом, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;

5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор);

51) видає, тимчасово обмежує дію та анулює сертифікат доступу до роботи у Державному реєстрі прав;

52) видає посвідчення і печатку державного реєстратора;

53) здійснює розгляд скарг в адміністративному порядку на рішення, дії, бездіяльність державних реєстраторів;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Стаття 9. Державний реєстратор прав на нерухоме майно

1. Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

2. Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

3. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором органу державної реєстрації прав.

4. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 9. Державний реєстратор прав на нерухоме майно

1. Державний реєстратор прав:

1) здійснює державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

2. Функції державного реєстратора здійснює посадова особа виконавчого органу міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим та районної, районної у місті Києві та Севастополі державній адміністрації, в тому числі адміністратор центру надання адміністративних послуг, за умови наявності сертифікату доступу до роботи у Державному реєстрі прав, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації речових прав. Порядок видачі, тимчасового обмеження та анулювання сертифікату доступу до роботи у Державному реєстрі прав визначається Міністерством юстиції України.

Отримання сертифікату не вимагається, якщо особа до призначення на посаду мала досвід роботи на посаді державного реєстратора протягом останніх двох років.

Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та власну печатку, опис яких затверджується Міністерством юстиції України.

Функції державного реєстратора може виконувати особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та стажем роботи на державній службі або в органах місцевого самоврядування не менше одного року, або стажем роботи в інших сферах не менше трьох років.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи державного реєстратора здійснює відповідний орган державної реєстрації прав.

Якщо кількість державних реєстраторів в органі державної реєстрації прав становить три і більше осіб, для організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи державних реєстраторів створюється відповідний структурний підрозділ (відділ, управління) виконавчого комітету міської ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, який очолює один з державних реєстраторів.

У визначених цим Законом випадках державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт.

3. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 15. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень

1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

14. Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства.

Відсутня

Стаття 15. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень

1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

14. Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства.

15. Порядок доступу державного реєстратора до баз даних, необхідних для ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру прав

1. Інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається органом державної реєстрації прав, нотаріусом у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

7. Банки при здійсненні операцій з іпотеки користуються інформацією про іпотеку, обтяження нерухомого майна з Державного реєстру прав, порядок доступу до якого встановлює Міністерство юстиції України.

Відсутня

Стаття 28. Надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру прав

1. Інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається органом державної реєстрації прав, нотаріусом у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

7. Банки при здійсненні операцій з іпотеки користуються інформацією про іпотеку, обтяження нерухомого майна з Державного реєстру прав, порядок доступу до якого встановлює Міністерство юстиції України.

8. Адміністратор центру надання адміністративних послуг при здійсненні своїх повноважень щодо організації надання адміністративних послуг безоплатно користується інформацією з Державного реєстру прав, порядок доступу та використання даних якого встановлює Міністерство юстиції України.

  1. Закон України «Про Державний реєстр виборців»

Стаття 22. Порядок періодичного поновлення персональних даних Реєстру

1. Органи ведення Реєстру здійснюють щомісяця поновлення бази даних Реєстру. Поновлення бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, які подаються органу ведення Реєстру органами, закладами, установами, зазначеними в частинах третій - одинадцятій та п'ятнадцятій цієї статті.

2. Передбачені цією статтею відомості подаються щомісяця до 5 числа відповідному органу ведення Реєстру.

3. Уповноважена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, посадова особа подає відомості про:

1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким протягом наступного місяця виповниться 18 років;

2) осіб, які протягом попереднього місяця набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України;

3) виборців, які протягом попереднього місяця отримали паспорт громадянина України у зв'язку із зміною прізвища, імені, по батькові, дати або місця народження;

4) виборців, які протягом попереднього місяця зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

5) виборців, які протягом попереднього місяця зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

6) осіб, громадянство України яких припинено протягом попереднього місяця.

11. Керівник відповідного районного (районного у місті, міського) органу охорони здоров'я, установи соціального захисту, сільський, селищний, міський голова подає відомості про виборців, щодо яких протягом попереднього місяця встановлено постійну нездатність пересуватися самостійно.

Відсутня

12. Подання, передбачені частинами третьою - одинадцятою цієї статті, включають відомості, передбачені частиною першою статті 6 цього Закону, про кожну відповідну особу. Подання, передбачені частинами третьою - сьомою, десятою та одинадцятою цієї статті, крім того, включають адресу житла виборця, за якою зареєстровано (щодо прибулих) або було зареєстровано (щодо вибулих) його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Подання, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, включають також зазначення країни проживання (перебування) виборця та його поштову адресу за правилами країни проживання (перебування).

13. Подання, передбачені частинами третьою - одинадцятою цієї статті, подаються на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізну нумерацію записів та наскрізну нумерацію аркушів. Достовірність відомостей подання засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного державного органу, закладу, установи, командира військової частини (формування), який скріплюється печаткою. Форма подання встановлюється розпорядником Реєстру. Подання подаються на паперових та електронних носіях.

14. Під час проведення виборів або референдумів відомості, передбачені цією статтею, подаються органами, закладами, установами з урахуванням особливостей та у строки, зазначені у статтях 27, 28 цього Закону.

15. Сільський, селищний, міський голова або інша посадова особа, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, подає органу ведення Реєстру відомості про найменування нових та перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів, кутків тощо), присвоєння номерів новим будинкам і зміну нумерації існуючих будинків у відповідному населеному пункті. Зазначені відомості засвідчуються підписом цієї посадової особи та скріплюються печаткою відповідної місцевої ради.

16. Керівник органу ведення Реєстру на підставі відомостей, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, щодо кожного виборця (особи), якого (якої) стосуються ці відомості, може прийняти рішення:

1) про внесення запису щодо виборця до бази даних Реєстру - за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 17 цього Закону;

2) про внесення відповідних змін до персональних даних виборця - за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 17 цього Закону;

3) про звернення за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця щодо необхідності зміни персональних даних виборця;

4) про внесення службових відміток до персональних даних виборців, які вибули з відповідної території.

17. У разі внесення змін до персональних даних виборця на підставі відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої, пунктом 2 частини сьомої та пунктом 2 частини десятої цієї статті, виборча адреса такого виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця.

18. Керівник органу ведення Реєстру на підставі відомостей, передбачених частиною п'ятнадцятою цієї статті, приймає рішення щодо внесення змін до виборчих адрес виборців (осіб), яких стосуються такі відомості.

19. Якщо прийнято рішення про зміни в адміністративно-територіальному устрої, про перейменування адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту, керівник органу ведення Реєстру на підставі відповідного акта про зміни або перейменування приймає рішення про внесення відповідних змін місця народження або виборчих адрес виборців (осіб), яких стосуються зміни.

20. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, зазначено осіб, які набули права голосу або мають право голосу, однак не включені до Реєстру, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення до Реєстру записів про цих виборців. Прийняття рішення та внесення записів здійснюються у порядку, встановленому частинами четвертою - шостою статті 19 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей про нього.

21. У разі якщо із змісту відомостей, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, випливає, що персональні дані окремого виборця, виборча адреса якого відноситься до території, на яку поширюються повноваження органу ведення Реєстру, зазнали зміни, зокрема, якщо виборча адреса окремого виборця зазнала зміни в межах цієї території, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення змін до персональних даних такого виборця. Прийняття рішення та внесення змін до персональних даних здійснюються у порядку, встановленому частиною третьою статті 20 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей про нього.

22. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, зазначено виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами території, на яку поширюються повноваження органу ведення Реєстру, керівник цього органу звертається за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за виборчою адресою цього виборця про необхідність внесення змін до його персональних даних. Орган ведення Реєстру перед прийняттям відповідного рішення може звернутися до виборця стосовно проведення перевірки чи уточнення відомостей про нього.

Стаття 22. Порядок періодичного поновлення персональних даних Реєстру

1. Органи ведення Реєстру здійснюють щомісяця поновлення бази даних Реєстру. Поновлення бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, які подаються органу ведення Реєстру органами, закладами, установами, зазначеними в частинах третій - одинадцятій та п'ятнадцятій цієї статті.

2. Передбачені цією статтею відомості подаються щомісяця до 5 числа відповідному органу ведення Реєстру.

3. Уповноважена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, посадова особа подає відомості про:

Виключено

2) осіб, які протягом попереднього місяця набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України;

3) виборців, які протягом попереднього місяця отримали паспорт громадянина України у зв'язку із зміною прізвища, імені, по батькові, дати або місця народження;

Виключено

Виключено

6) осіб, громадянство України яких припинено протягом попереднього місяця.

11. Керівник відповідного районного (районного у місті, міського) органу охорони здоров'я, установи соціального захисту, сільський, селищний, міський голова подає відомості про виборців, щодо яких протягом попереднього місяця встановлено постійну нездатність пересуватися самостійно.

12. Уповноважена посадова особа органу реєстрації місця проживання подає відомості про:

1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким протягом наступного місяця виповниться 18 років;

2) виборців, які протягом попереднього місяця зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

3) виборців, які протягом попереднього місяця зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

13. Подання, передбачені частинами третьою - дванадцятою цієї статті, включають відомості, передбачені частиною першою статті 6 цього Закону, про кожну відповідну особу. Подання, передбачені частинами третьою - сьомою, десятою та дванадцятою цієї статті, крім того, включають адресу житла виборця, за якою зареєстровано (щодо прибулих) або було зареєстровано (щодо вибулих) його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Подання, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, включають також зазначення країни проживання (перебування) виборця та його поштову адресу за правилами країни проживання (перебування).

14. Подання, передбачені частинами третьою - дванадцятою цієї статті, подаються на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізну нумерацію записів та наскрізну нумерацію аркушів. Достовірність відомостей подання засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного державного органу, закладу, установи, командира військової частини (формування), який скріплюється печаткою. Форма подання встановлюється розпорядником Реєстру. Подання подаються на паперових та електронних носіях.

15. Під час проведення виборів або референдумів відомості, передбачені цією статтею, подаються органами, закладами, установами з урахуванням особливостей та у строки, зазначені у статтях 27, 28 цього Закону.

16. Сільський, селищний, міський голова або інша посадова особа, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, подає органу ведення Реєстру відомості про найменування нових та перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів, кутків тощо), присвоєння номерів новим будинкам і зміну нумерації існуючих будинків у відповідному населеному пункті. Зазначені відомості засвідчуються підписом цієї посадової особи та скріплюються печаткою відповідної місцевої ради.

17. Керівник органу ведення Реєстру на підставі відомостей, передбачених частинами третьою - дванадцятою цієї статті, щодо кожного виборця (особи), якого (якої) стосуються ці відомості, може прийняти рішення:

1) про внесення запису щодо виборця до бази даних Реєстру - за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 17 цього Закону;

2) про внесення відповідних змін до персональних даних виборця - за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 17 цього Закону;

3) про звернення за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за попередньою виборчою адресою виборця щодо необхідності зміни персональних даних виборця;

4) про внесення службових відміток до персональних даних виборців, які вибули з відповідної території.

18. У разі внесення змін до персональних даних виборця на підставі відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої, пунктом 2 частини сьомої та пунктом 2 частини десятої цієї статті, виборча адреса такого виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця.

19. Керівник органу ведення Реєстру на підставі відомостей, передбачених частиною шістнадцятою цієї статті, приймає рішення щодо внесення змін до виборчих адрес виборців (осіб), яких стосуються такі відомості.

20. Якщо прийнято рішення про зміни в адміністративно-територіальному устрої, про перейменування адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту, керівник органу ведення Реєстру на підставі відповідного акта про зміни або перейменування приймає рішення про внесення відповідних змін місця народження або виборчих адрес виборців (осіб), яких стосуються зміни.

21. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - дванадцятою цієї статті, зазначено осіб, які набули права голосу або мають право голосу, однак не включені до Реєстру, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення до Реєстру записів про цих виборців. Прийняття рішення та внесення записів здійснюються у порядку, встановленому частинами четвертою - шостою статті 19 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей про нього.

22. У разі якщо із змісту відомостей, передбачених частинами третьою - дванадцятою цієї статті, випливає, що персональні дані окремого виборця, виборча адреса якого відноситься до території, на яку поширюються повноваження органу ведення Реєстру, зазнали зміни, зокрема, якщо виборча адреса окремого виборця зазнала зміни в межах цієї території, керівник органу ведення Реєстру приймає рішення щодо внесення змін до персональних даних такого виборця. Прийняття рішення та внесення змін до персональних даних здійснюються у порядку, встановленому частиною третьою статті 20 цього Закону. Перед прийняттям рішення орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей про нього.

23. Якщо у відомостях, передбачених частинами третьою - одинадцятою цієї статті, зазначено виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами території, на яку поширюються повноваження органу ведення Реєстру, керівник цього органу звертається за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру до органу ведення Реєстру за виборчою адресою цього виборця про необхідність внесення змін до його персональних даних. Орган ведення Реєстру перед прийняттям відповідного рішення може звернутися до виборця стосовно проведення перевірки чи уточнення відомостей про нього.

Стаття 26. Цілі використання персональних даних Реєстру

1. Під час підготовки до виборів Президента України, народних депутатів України, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи сільських, селищних, міських голів, до всеукраїнського або місцевого референдуму персональні дані Реєстру можуть використовуватися лише для:

1) складання попередніх списків виборців на виборчих дільницях;

6. Персональні дані Реєстру можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для реалізації ним завдань з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб в Україні та ведення ним реєстраційного обліку.

Стаття 26. Цілі використання персональних даних Реєстру

1. Під час підготовки до виборів Президента України, народних депутатів України, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи сільських, селищних, міських голів, до всеукраїнського або місцевого референдуму персональні дані Реєстру можуть використовуватися лише для:

1) складання попередніх списків виборців на виборчих дільницях;

6. Персональні дані Реєстру можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, для реалізації покладених на нього завдань.

  1. Закон України «Про Державний земельний кадастр»

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

Відсутній

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

електронна заява – заява про отримання витягу з Державного земельного кадастру, яка формується і подається державному кадастровому реєстратору через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

Стаття 7. Повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать:

нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного кадастру;

здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;

погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру;

здійснення підготовки земельно-кадастрової документації;

внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст;

здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні;

ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;

розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру;

створення документів Державного земельного кадастру;

участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків;

затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника;

організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру;

організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів;

Відсутній

здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

Стаття 7. Повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать:

нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного кадастру;

здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;

погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру;

здійснення підготовки земельно-кадастрової документації;

внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст;

здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні;

ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;

розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру;

створення документів Державного земельного кадастру;

участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків;

затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника;

організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру;

організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів;

видача, тимчасове обмеження дії та анулювання сертифікатів на право користування та надання відомостей із Державного земельного кадастру адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, посадовим особам органів місцевого самоврядування, яким надаються повноваження з надання відомостей із Державного земельного кадастру;

здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

Стаття 9. Державний кадастровий реєстратор

1. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Стаття 9. Державний кадастровий реєстратор

1. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Надання окремих відомостей із Державного земельного кадастру та користування ними, у випадках, встановлених цим законом, може здійснюватись адміністратором центру надання адміністративних послуг з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги», а також уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Для здійснення повноважень з надання відомостей із Державного земельного кадастру адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування повинні отримати сертифікат на право користування та надання відомостей із Державного земельного кадастру.

Необхідність здійснення повноважень з надання відомостей із Державного земельного кадастру визначається відповідною місцевою державною адміністрацією (селищною, міською радою) у структурі яких перебуває центр надання адміністративних послуг або сільською, селищною, міською радою (у разі не утворення центру надання адміністративних послуг) з урахуванням можливості організаційного та технічного забезпечення їх реалізації.

Видача, тимчасове обмеження дії та анулювання сертифіката на право користування та надання відомостей із Державного земельного кадастру здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері земельних відносин, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Не потребує отримання сертифіката особа, що перед призначенням на посаду адміністратора чи на посаду в орган місцевого самоврядування, працювала державним кадастровим реєстратором не менше двох років підряд.

Право на отримання окремих відомостей Державного земельного кадастру мають нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій, пов’язаних з об’єктами нерухомості та особи, що відповідно до закону здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення такої реєстрації.

Стаття 38. Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру

1. Відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, і особам, які отримали ліцензії на проведення землеоціночних робіт та земельних торгів, землеоціночних робіт та земельних торгів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором незалежно від території дії його повноважень.

При здійсненні нотаріальних дій видача витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку здійснюється також нотаріусами. Порядок доступу нотаріусів до Державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При вчиненні правочину щодо земельної ділянки особа, визначена у частині п'ятій цієї статті, може отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у Державного кадастрового реєстратора або доручити отримати цей витяг нотаріусу.

2. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

...

7. Для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, визначених цим Законом в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб);

документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування у заяві зазначаються підстави надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації. Такі заяви розглядаються у позачерговому порядку.

Заява з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа.

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відсутній

Відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у разі, якщо:

у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

із заявою звернулася неналежна особа;

документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову у наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Стаття 38. Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру

1. Відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Відомості із Державного земельного кадастру, внесені до нього
з 1 січня 2013 року, про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель та земельні ділянки надаються також посадовими особами сільських, селищних та міських рад на території дії своїх повноважень у формі:

витягів з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель та земельні ділянки;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), про наявність та розмір земельної частки (паю), про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання);

викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, і особам, які отримали ліцензії на проведення землеоціночних робіт та земельних торгів, землеоціночних робіт та земельних торгів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором незалежно від території дії його повноважень.

При здійсненні нотаріальних дій видача витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку здійснюється також нотаріусами. Порядок доступу нотаріусів та осіб, які здійснюють державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, до Державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При вчиненні правочину щодо земельної ділянки особа, визначена у частині п'ятій цієї статті, може отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у державного кадастрового реєстратора, в адміністратора центру надання адміністративних послуг, уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування або доручити отримати цей витяг особі, яка здійснює державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень чи нотаріусу.

2. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви.

...

7. Для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, визначених цим Законом в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб);

документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування у заяві зазначаються підстави надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації. Такі заяви розглядаються у позачерговому порядку.

Заява з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа.

Для отримання витягу з Державного земельного кадастру заявник особисто або через уповноважену ним особу чи особу, яка здійснює державну реєстрацію речових прав, нотаріуса також може подати електронну заяву, форма якої розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та яка заповнюється шляхом внесення відповідних даних у режимі он-лайн (on-line).

При поданні електронної заяви оплата послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або мотивована відмова у наданні такого витягу видаються державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, заявнику або уповноваженій ним особі чи особі, яка здійснює державну реєстрацію речових прав, нотаріусу при здійсненні нотаріальних дій в день отримання електронної заяви безпосередньо державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг.

У разі отримання витягу через центр надання адміністративних послуг додаткові кошти, крім плати за надання такого витягу, не стягуються.

Видача витягу з Державного земельного кадастру або мотивованої відмови у наданні такого витягу за бажанням заявника здійснюється безпосередньо у державного кадастрового реєстратора, особи, яка здійснює державну реєстрацію речових прав, уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування або через адміністратора центру надання адміністративних послуг чи направленням поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

У разі подання електронної заяви за власним електронним цифровим підписом (печаткою) заявника, особи, яка здійснює державну реєстрацію речових прав, або нотаріуса витяг з Державного земельного кадастру або мотивована відмова у наданні такого витягу видаються у формі електронного документа засобами телекомунікаційного зв’язку або за бажанням заявника безпосередньо у державного кадастрового реєстратора, особи, яка здійснює державну реєстрацію речових прав, уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування або через адміністратора центру надання адміністративних послуг чи направленням поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у разі, якщо:

у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

із заявою звернулася неналежна особа;

документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову у наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Стаття 40. Фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного земельного кадастру

1. Фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного земельного кадастру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 40. Фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного земельного кадастру

1. Фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного земельного кадастру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також за рахунок справляння плати за надання відомостей із Державного земельного кадастру.

  1. Закон України "Про адміністративні послуги"

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з наданням адміністративних послуг.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо:

1) здійснення державного нагляду (контролю);

2) метрологічного контролю і нагляду;

3) акредитації органів з оцінки відповідності;

4) дізнання, досудового слідства;

5) оперативно-розшукової діяльності;

6) судочинства, виконавчого провадження;

7) нотаріальних дій;

8) виконання покарань;

9) доступу до публічної інформації;

10) застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

11) провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

12) набуття прав на конкурсних засадах;

13) набуття прав стосовно об'єктів, обмежених у цивільному обігу.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з наданням адміністративних послуг.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо:

1) здійснення державного нагляду (контролю);

2) метрологічного контролю і нагляду;

3) акредитації органів з оцінки відповідності;

4) дізнання, досудового слідства;

5) оперативно-розшукової діяльності;

6) судочинства, виконавчого провадження;

7) нотаріальних дій (крім нотаріальних дій, які вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування у населених пунктах де немає нотаріусів);

8) виконання покарань;

9) доступу до публічної інформації;

10) застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

11) провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

12) консульських дій, які вчиняються органами дипломатичної служби;

Виключено

Стаття 3. Законодавство у сфері надання адміністративних послуг

1. Законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг.

2. Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.

3. Вимоги цього Закону поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

4. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України у сфері надання адміністративних послуг, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Законодавство у сфері надання адміністративних послуг

1. Законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг.

2. Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.

3. До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх уповноваженими посадовими особами витягів та виписок з реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

4. Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України у сфері надання адміністративних послуг, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 6. Інформація про адміністративні послуги

1. Суб'єкти звернення мають право на безоплатне отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання, що забезпечується шляхом надання їм безоплатного доступу до Реєстру адміністративних послуг, розміщеного на Урядовому порталі, функціонування цілодобової Урядової телефонної довідки та інформування таких суб'єктів через засоби масової інформації.

2. Суб'єкти надання адміністративних послуг зобов'язані забезпечити:

1) облаштування у місцях прийому суб'єктів звернень інформаційних стендів із зразками відповідних документів та інформації в обсязі, достатньому для отримання адміністративної послуги без сторонньої допомоги;

2) створення та функціонування веб-сайтів, на яких розміщується інформація про порядок надання відповідних адміністративних послуг, режим доступу до приміщення, в якому здійснюється прийом суб'єктів звернень, наявність сполучення громадського транспорту, під'їзних шляхів та місць паркування;

3) здійснення посадовими особами прийому суб'єктів звернень згідно з графіком, затвердженим керівником відповідного суб'єкта надання адміністративних послуг. Кількість годин прийому суб'єктів звернень має становити не менше 40 годин на тиждень, у тому числі в суботу - не менше шести годин;

Стаття 6. Інформація про адміністративні послуги

1. Суб'єкти звернення мають право на безоплатне отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання, що забезпечується шляхом надання їм безоплатного доступу до Реєстру адміністративних послуг, розміщеного на Урядовому порталі, функціонування телефонної довідки та інформування таких суб'єктів через засоби масової інформації.

2. Суб'єкти надання адміністративних послуг зобов'язані забезпечити:

1) облаштування у місцях прийому суб'єктів звернень інформаційних стендів із зразками відповідних документів та інформації в обсязі, достатньому для отримання адміністративної послуги без сторонньої допомоги;

2) створення та функціонування веб-сайтів, на яких розміщується інформація про порядок надання відповідних адміністративних послуг, режим доступу до приміщення, в якому здійснюється прийом суб'єктів звернень, наявність сполучення громадського транспорту, під'їзних шляхів та місць паркування;

3) здійснення посадовими особами прийому суб'єктів звернень згідно з графіком, затвердженим керівником відповідного суб'єкта надання адміністративних послуг. Кількість годин прийому суб'єктів звернень має становити не менше 40 годин на тиждень;

Стаття 8. Інформаційна і технологічна картки адміністративної послуги

1. Суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

Відсутня

Відсутня

Відсутня

2. Інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про:

1) суб'єкта надання адміністративної послуги та/або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту);

Стаття 8. Інформаційна і технологічна картки адміністративної послуги

1. Суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

2. Інформаційна картка адміністративної послуги, яка надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.

3. У разі делегування центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом, відповідно до закону повноважень з надання адміністративних послуг місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, інформаційна картка адміністративної послуги, яка надається органом, якому делеговані такі повноваження, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої органом, який відповідає за формування державної політики щодо делегованого повноваження.

4. Інформаційні, технологічні картки адміністративних послуг щодо адміністративних послуг, які надаються через центри надання адміністративних послуг, погоджуються з керівниками відповідних центрів надання адміністративних послуг.

5. Інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про:

1) суб'єкта надання адміністративної послуги та/або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту);

Стаття 9. Порядок надання адміністративних послуг

1. Адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

2. Фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання чи місця перебування, крім випадків, установлених законом.

3. Юридична особа має право на отримання адміністративної послуги за місцезнаходженням такої особи або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об'єкта.

4. Заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій чи усній формі.

Письмова заява може бути подана суб'єкту надання адміністративної послуги особисто, надіслана поштою або у випадках, передбачених законом, за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку.

5. Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом.

Відсутній

6. Забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

8. Суб'єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб'єкта звернення, у тому числі шляхом прямого доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб'єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.

Відсутній

9. Суб'єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов'язані:

1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб'єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом;

2) вживати заходів щодо розбудови системи міжвідомчої електронної взаємодії, забезпечення безоплатного та відкритого доступу до своїх інформаційних систем та баз даних, якщо інше не передбачено законом;

3) відповідно до закону забезпечити зберігання та захист інформації, отриманої в результаті надання адміністративної послуги.

Відсутній

Стаття 9. Порядок надання адміністративних послуг

1. Адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг або через інтегровані з ним офіційні веб-сайти суб’єктів надання адміністративних послуг.

2. Фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання чи місця перебування, крім випадків, установлених законом.

3. Юридична особа має право на отримання адміністративної послуги за місцезнаходженням такої особи або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об'єкта.

4. Заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Письмова заява може бути подана суб'єкту надання адміністративної послуги особисто, надіслана поштою, а у випадку надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг або через інтегровані з ним офіційні веб-сайти суб’єктів надання адміністративних послуг.

5. Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом.

Для окремих адміністративних послуг, у випадках, передбачених законом, до заяви про надання адміністративної послуги також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом та актами Кабінету Міністрів України у випадках передбачених законом.

8. Суб'єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб'єкта звернення на підставі поданих відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу через систему електронної взаємодії до інформаційних систем або баз даних інших суб'єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.

Положення про систему електронної взаємодії для надання адміністративних послуг органами державної влади, органами місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України.

9. Суб'єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов'язані:

1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб'єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом;

2) вживати заходів щодо розбудови системи міжвідомчої електронної взаємодії, забезпечення безоплатного та відкритого доступу до своїх інформаційних систем та баз даних, якщо інше не передбачено законом;

3) відповідно до закону забезпечити зберігання та захист інформації, отриманої в результаті надання адміністративної послуги.

4) забезпечити безоплатний віддалений доступ через систему електронної взаємодії до власних інформаційних систем та електронних баз даних (реєстрів), що містять інформацію необхідну для надання адміністративних послуг, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг та суб'єктам надання таких адміністративних послуг.

Стаття 11. Плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір)

1. При наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір).

2. Надання адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі.

3. Розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.

4. Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету.

5. Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).

6. Стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.

7. Суб'єкт надання адміністративних послуг не може надавати інші платні послуги, не передбачені законом про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання.

8. Внесення відомостей до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг, здійснюється безкоштовно.

Стаття 11. Плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір)

1. При наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата - адміністративний збір.

2. Надання адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі.

3. Розмір адміністративного збору і порядок його справляння визначаються законом з урахуванням його соціального та економічного значення.

4. Адміністративний збір зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету.

5. Адміністративний збір вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).

6. Стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.

7. Суб'єкт надання адміністративних послуг не може надавати інші платні послуги, не передбачені законом про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання.

8. Внесення відомостей до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг і є складовою адміністративних послуг, здійснюється безкоштовно.

Стаття 12. Центр надання адміністративних послуг

1. Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.

2. Центри надання адміністративних послуг утворюються при міських радах (їх виконавчих органах) міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.

3. У населених пунктах, які є адміністративними центрами областей, районів і Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі центри надання адміністративних послуг утворюються за рішенням відповідних селищних або міських рад і можуть забезпечувати надання адміністративних послуг, у тому числі відповідними обласними, районними та міськими державними адміністраціями, на основі узгоджених рішень.

4. З метою забезпечення належної доступності адміністративних послуг можуть утворюватися територіальні підрозділи центру надання адміністративних послуг.

7. Перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, має включати адміністративні послуги органів виконавчої влади, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

На основі узгоджених рішень із суб'єктами надання адміністративних послуг через центр надання адміністративних послуг також можуть надаватися інші адміністративні послуги.

8. Суб'єктам надання адміністративних послуг забороняється здійснювати прийом заяв суб'єктів звернень щодо надання адміністративних послуг, видавати суб'єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг, якщо такі послуги за законом надаються через центри надання адміністративних послуг.

9. За рішенням органу, який утворив центр надання адміністративних послуг, у такому центрі також може здійснюватися прийняття звітів, декларацій, скарг.

Відсутній

10. Положення про центр надання адміністративних послуг та його регламент затверджуються органом, який прийняв рішення про утворення центру. Кабінет Міністрів України затверджує примірне положення про центр надання адміністративних послуг та його регламент.

Відсутній

11. Час прийому суб'єктів звернень у центрі надання адміністративних послуг становить не менше шести днів на тиждень та семи годин на день і є загальним (єдиним) для всіх адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг. Прийом суб'єктів звернень здійснюється без перерви на обід. Центр надання адміністративних послуг не менше двох днів на тиждень здійснює прийом суб'єктів звернень до двадцятої години.

За рішенням органу, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг, час прийому суб'єктів звернень може бути розширено.

Стаття 12. Центр надання адміністративних послуг

1. Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.

2. Центр надання адміністративних послуг утворюється при Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, міській раді (її виконавчому органі) міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, а також міській та селищній раді (їх виконавчих органах) населених пунктів, які є адміністративними центрами районів.

3. У населених пунктах, які є адміністративними центрами областей, районів і Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі центри надання адміністративних послуг можуть забезпечувати надання адміністративних послуг обласних, районних та міських державних адміністрацій на основі узгоджених рішень.

4. З метою забезпечення належної доступності адміністративних послуг можуть утворюватися територіальні підрозділи центру надання адміністративних послуг та віддалені робочі місця адміністраторів такого центру.

7. Перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, має включати адміністративні послуги органів виконавчої влади, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

На основі узгоджених рішень із суб'єктами надання адміністративних послуг через центр надання адміністративних послуг також можуть надаватися інші адміністративні послуги. Такі адміністративні послуги повинні бути включені до переліку адміністративних послуг, які надаються через центр.

8. Суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється здійснювати прийом заяв суб'єктів звернень щодо надання адміністративних послуг, видавати суб'єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішення про відмову в наданні адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через центр надання адміністративних послуг.

9. За рішенням органу, який утворив центр надання адміністративних послуг, у такому центрі також може здійснюватися прийняття звітів, декларацій, скарг.

За рішенням органу, який утворив центр надання адміністративних послуг, у такому центрі також може здійснюватися надання консультацій, прийняття та видача документів, укладення договорів і угод представниками суб'єктів господарювання, які займають монопольне становище на відповідному ринку послуг, які мають соціальне значення для населення (водо-, тепло-, газо- електропостачання тощо).

10. Положення про центр надання адміністративних послуг та його регламент затверджуються органом, який прийняв рішення про утворення центру. Кабінет Міністрів України затверджує примірне положення про центр надання адміністративних послуг та його регламент.

Рішення голови місцевої державної адміністрації, міської, селищної ради про затвердження положення, регламенту центру надання адміністративних послуг, а також переліку адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг не є регуляторними актами у сфері господарської діяльності та не підлягають державній реєстрації.

11. Час прийому суб’єктів звернень є загальним (єдиним) для всіх адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, і становить:

1) у центрах надання адміністративних послуг, утворених при міських радах міст, що є адміністративними центрами областей, Автономної Республіки Крим, а також при Київській, Севастопольській міській державній адміністрації – не менше шести днів на тиждень та семи годин на день;

2) в інших центрах надання адміністративних послуг – не менше п’яти днів на тиждень та семи годин на день;

3) у територіальних підрозділах центру надання адміністративних послуг час прийому суб’єктів звернень визначається органом, що утворив центр надання адміністративних послуг.

Прийом суб'єктів звернень у центрі надання адміністративних послуг здійснюється без перерви на обід та не менше одного дня на тиждень до двадцятої години.

Прийом суб'єктів звернень у шостий день на тиждень у центрі надання адміністративних послуг щодо послуг, строк надання яких менший ніж два робочих дні (крім послуг, що надаються в день звернення), здійснюється виключно за згодою суб'єкта звернення щодо збільшення строку надання такої адміністративної послуги.

Відсутня

Стаття 121. Керівник центру надання адміністративних послуг

1. Центр надання адміністративних послуг очолює керівник, який є посадовою особою органу, що утворив центр надання адміністративних послуг.

Керівник центру надання адміністративних послуг призначається на посаду і звільняється з посади головою місцевої держадміністрації, міським або селищним головою.

Керівник центру надання адміністративних послуг:

1) здійснює керівництво центром надання адміністративних послуг, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

2) організовує діяльність центру надання адміністративних послуг, у тому числі щодо взаємодії із суб'єктами надання адміністративних послуг, вживає заходів до удосконалення організації та підвищення ефективності роботи центру надання адміністративних послуг;

3) розподіляє обов’язки між адміністраторами, координує їх діяльність та контролює якість і своєчасність виконання ними обов'язків;

4) організовує інформаційне забезпечення роботи центру надання адміністративних послуг, роботу із засобами масової інформації, визначає зміст та час проведення інформаційних заходів;

5) сприяє створенню належних умов праці у центрі надання адміністративних послуг, вносить пропозиції органу (посадовій особі), що утворив центр надання адміністративних послуг, щодо матеріально-технічного забезпечення центру;

6) розглядає скарги на дії чи бездіяльність адміністраторів та у разі виявлення порушень вносить керівнику органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, пропозиції щодо притягнення адміністраторів до дисциплінарної відповідальності;

7) може здійснювати функції адміністратора;

8) організовує роботу з підвищення рівня професійної компетентності адміністраторів;

9) у випадках, встановлених законом, розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення;

10) виконує інші повноваження згідно з актами законодавства, положенням про центр надання адміністративних послуг та його регламентом.

Стаття 15. Надання супутніх послуг

1. У приміщеннях, де розміщуються центри надання адміністративних послуг, інших приміщеннях, де надаються адміністративні послуги, можуть надаватися супутні послуги (виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо).

Відсутній

2. Супутні послуги надаються суб'єктами господарювання, добір яких здійснюється суб'єктом надання адміністративних послуг чи органом, що утворив центр надання адміністративних послуг, на конкурсній основі за критеріями забезпечення мінімізації матеріальних витрат та витрат часу суб'єкта звернення.

3. Типовий порядок проведення конкурсу для надання супутніх послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Надання платних супутніх послуг суб'єктом надання адміністративних послуг, центром надання адміністративних послуг забороняється.

Стаття 15. Надання супутніх послуг

1. У приміщеннях, де розміщуються центри надання адміністративних послуг, інших приміщеннях, де надаються адміністративні послуги, можуть надаватися супутні послуги (виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо).

Забороняється відносити до супутніх послуг надання консультацій, інформації, пов’язаних з наданням адміністративних послуг, продаж бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративних послуг, та надання допомоги в їх заповненні.

2. Супутні послуги надаються суб'єктами господарювання, добір яких здійснюється суб'єктом надання адміністративних послуг чи органом, що утворив центр надання адміністративних послуг, на конкурсній основі відповідно до законодавства, що регулює питання оренди державного та комунального майна, з урахуванням умови забезпечення мінімізації матеріальних витрат та витрат часу суб'єкта звернення.

Виключено

4. Надання платних супутніх послуг суб'єктом надання адміністративних послуг, центром надання адміністративних послуг забороняється.

Стаття 17. Єдиний державний портал адміністративних послуг

1. Надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються через Єдиний державний портал адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.

2. Держателем Єдиного державного порталу адміністративних послуг є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

3. Єдиний державний портал адміністративних послуг забезпечує:

1) доступ суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги та про суб'єктів надання адміністративних послуг;

2) доступність для завантаження і заповнення в електронній формі заяв та інших документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;

3) можливість подання суб'єктами звернення заяви за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку;

4) можливість отримання суб'єктами звернення інформації про хід розгляду їхніх заяв;

5) можливість отримання суб'єктами звернення за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку результатів надання адміністративних послуг;

6) можливість здійснення суб'єктами звернення оплати за надання адміністративної послуги дистанційно, в електронній формі.

4. Порядок ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Єдиний державний портал адміністративних послуг

1. Надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються через Єдиний державний портал адміністративних послуг та інтегровані з ним офіційні веб-сайти суб’єктів надання адміністративних послуг.

2. Держателем Єдиного державного порталу адміністративних послуг є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.

3. Порядок ведення, вимоги щодо функціональних можливостей Єдиного державного порталу адміністративних послуг, а також заходи щодо його впровадження в експлуатацію визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому Єдиний державний портал адміністративних послуг повинен забезпечувати:

1) доступ суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги та про суб'єктів надання адміністративних послуг;

2) доступність для завантаження і заповнення в електронній формі заяв та інших документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;

3) можливість подання суб'єктами звернення заяви за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку;

4) можливість отримання суб'єктами звернення інформації про хід розгляду їхніх заяв;

5) можливість отримання суб'єктами звернення за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку результатів надання адміністративних послуг;

6) можливість здійснення суб'єктами звернення оплати за надання адміністративної послуги дистанційно, в електронній формі.

Виключено

Стаття 18. Фінансове та інше забезпечення надання адміністративних послуг

1. Фінансове та інше забезпечення діяльності системи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, відповідних місцевих бюджетів.

2. Органи виконавчої влади, інші державні органи здійснюють закупівлю бланків для оформлення результатів надання адміністративних послуг (крім власних бланків цих органів) у державних підприємств, що входять до сфери управління Національного банку України. Закупівля товарів, робіт і послуг для надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відсутня

Стаття 18. Фінансове та інше забезпечення надання адміністративних послуг

1. Фінансове та інше забезпечення діяльності системи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, відповідних місцевих бюджетів.

2. Органи виконавчої влади, інші державні органи здійснюють закупівлю бланків для оформлення результатів надання адміністративних послуг (крім власних бланків цих органів) у державних підприємств, що входять до сфери управління Національного банку України. Закупівля товарів, робіт і послуг для надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель".

3. Суб’єкти надання адміністративних послуг та центри надання адміністративних послуг звільняються від плати за підключення (у тому числі обслуговування та використання) до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг.

Стаття 20. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

частини восьмої статті 11 та пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року;

пунктів 4 - 6 частини третьої статті 17 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року.

Стаття 20. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

частини восьмої статті 11 та пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року;

пунктів 4 - 6 частини третьої статті 17 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2016 року.

  1. Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»

Стаття 7. Інформація Єдиного державного демографічного реєстру

6. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України.

Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія вилучаються з Реєстру та знищуються.

Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладаються на посадових осіб уповноваженого органу та ЗДУ.

У разі відмови особи через свої релігійні переконання від внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук їй гарантується право, встановлене частиною другою статті 16 цього Закону.

Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку.

Стаття 7. Інформація Єдиного державного демографічного реєстру

6. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України.

Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія вилучаються з Реєстру та знищуються.

Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладаються на посадових осіб уповноваженого органу та ЗДУ, а також адміністраторів центрів надання адміністративних послуг.

У разі відмови особи через свої релігійні переконання від внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук їй гарантується право, встановлене частиною другою статті 16 цього Закону.

Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку.

Стаття 13. Назва та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру

1. Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України;

ґ) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення члена екіпажу;

е) посвідчення особи на повернення в Україну;

є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:

а) посвідчення водія;

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

Стаття 13. Назва та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру

1. Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України;

ґ) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення члена екіпажу;

е) посвідчення особи на повернення в Україну;

є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:

Виключено

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

Стаття 29. Посвідчення водія

1. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

2. Посвідчення водія виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

3. На лицьовому боці посвідчення водія інформація розміщується в такій послідовності:

1) назва держави;

2) назва документа;

3) ім'я особи;

4) дата і місце народження;

5) дата видачі;

6) дата закінчення строку дії;

7) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);

8) серія і номер документа;

9) відцифрований підпис особи;

10) категорія;

11) особливі відмітки.

У лівій частині лицьового боку посвідчення водія розміщується відцифрований образ обличчя особи.

4. На зворотному боці посвідчення водія ліворуч друкуються номери та назви полів відповідно до інформації, що вноситься з лицьового боку посвідчення водія, та зазначається така інформація:

1) ім'я особи;

2) дата і місце народження;

3) дата видачі документа;

4) дата закінчення строку дії документа;

5) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);

6) серія і номер документа;

7) відцифрований підпис особи;

8) категорія;

9) "Категорія діє з";

10) "Категорія діє до";

11) обмеження.

У верхній лівій частині зворотного боку посвідчення водія наноситься одномірний штрих-код.

У нижній частині зворотного боку посвідчення водія зазначається унікальний номер запису в Реєстрі.

Праворуч друкується таблиця, в якій зазначаються категорії транспортних засобів з піктограмами, та інформація про категорії транспортних засобів, право на керування якими підтверджує посвідчення водія, строки дії категорії та обмеження.

5. Назва держави і назва документа зазначаються українською, російською, англійською та французькою мовами. Інформація про прізвище та ім'я особи зазначається українською мовою і латинськими літерами. Всі інші написи у посвідченні водія зазначаються українською та англійською мовами.

6. Оформлення та видача посвідчення водія здійснюються уповноваженим органом у строк до п'яти робочих днів з дня подання необхідних документів.

7. Після закінчення строку дії посвідчення водія проводиться його заміна (у разі пред'явлення старого посвідчення) з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про дорожній рух.

8. Посвідчення водія видається на строк, встановлений відповідно до вимог міжнародних договорів України.

Виключено

  1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»

Стаття 2. Об'єкти справляння державного мита

Державне мито справляється:

1) пункт 1 статті 2 виключено

2) пункт 2 статті 2 виключено

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

4) за державну реєстрацію актів цивільного стану, а також повторну видачу громадянам свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та свідоцтв у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

Стаття 2. Об'єкти справляння державного мита

Державне мито справляється:

1) пункт 1 статті 2 виключено

2) пункт 2 статті 2 виключено

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

4) за державну реєстрацію актів цивільного стану, а також повторну видачу громадянам свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та свідоцтв у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

Виключено

8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

Стаття 3. Розміри ставок державного мита

Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:

------------------------------------------------------------

Найменування документів і : Розміри ставок

дій, за які справляється мито :

------------------------------------------------------------

6. За вчинення інших дій:

м) за реєстрацію 0,05 неоподаткову-

місця проживання ваного мінімуму

доходів громадян

Стаття 3. Розміри ставок державного мита

Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:

------------------------------------------------------------

Найменування документів і : Розміри ставок

дій, за які справляється мито :

------------------------------------------------------------

6. За вчинення інших дій:

Виключено

Директор Департаменту

нормативно-правового регулювання М.А. Малашкін



Похожие документы:

  1. Освіти І науки України від 17. 08. 2016р. №1/9-437

    Документ
    ... № 889-VIII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» (від 10.12.2015 ... зміни у програмі можна завантаживши порівняльну таблицю ...
  2. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч посіб. 3-тє вид., перероб. І доп

    Документ
    ... ; - Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про систему оподаткування" № 333-XIV від 22 грудня 1998 року. Уповноваженим органом, який ...
  3. Регламент адміністратора

    Регламент
    ... знати Адміністратор повинен знати: 3.1. Закон України «Про захист прав споживачів», нормативно-правові акти та документи ... здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства. Перев ...
  4. Роботи управління освіти на 2013 рік ухвалено Колегією

    Документ
    ... єєва О.В. 2. Про організацію профілактичних медоглядів учнів після канікул Зубрицька О.І. 3. Про зміни в деяких законодавчих актах ( закони України «Про захист ...

Другие похожие документы..